П`ятниця, 23.02.2024, 06:05
Вітаю Вас Гість | RSS

Хрестителівський НВК

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наш рідний край

 

 

 

 

Всеукраїнська експедиція учнівської та студентської молоді

 

«МОЯ БАТЬКІВЩИНА – УКРАЇНА»

Напрям «ДУХОВНА СПАДЩИНА МОГО НАРОДУ»

 

2016

 

Керівник експедиції: заступник директора з виховної роботи Хрестителівського НВК Галенко Валентина Миколаївна

 

Учасниця експедиції: учениця 11 класу Дзюбан Наталія

 

Зміст

Розділ 1. Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.

  1. 1. Походження назви села Хрестителеве.
  2. 2. Історія села часів колективізації та часів Другої Світової Війни.
  3. 3. Сучасне життя села.

Розділ 2. Церква – серце народу.

         2.1.     Тяжкі часи для  Іоанно-Хрестителівської церкви.

         2.2.     Шляхи відродження духовності в селі.

         2.3.     Новозбудована церква Різдва Святого Іоанна Хрестителя.

         2.4.     Духовне сьогодення. Церква в житті громади.

 

Висновок.

Використана література.

Додатки:

Додаток А. Вірші жителів села Хрестителеве.

Додаток Б. Церква Святого Іоанна Хрестителя

Додаток В. Церковна дзвіниця

Додаток Г. Владика Черкаський і Канівський Софроній на освяченні храму в селі Хрестителеве.

Додаток Д. Збірна села на Всеукраїнських змаганнях на найспортивніше село України.

Вступ

     Український народ з давніх часів відзначався своєю високою духовністю. Вона з глибини віків промовляє до нас звичаями, обрядами, піснями, молитвами, чудовими спорудами і фресками. Українці завжди були духовно багатими та віруючими. Церква — це втілення народної душі, мудрості. Духовність народу — це здатність цінувати, зберігати, примножувати найвищі прояви високого, здійснювати лише праведні вчинки, творити добро не заради похвали, а за власним сумлінням.

     Ми живемо у скрутні часи. Дуже часто люди приходять до віри, до Бога, бо саме у десяти заповідях Господніх — мораль, етика, основні закони людського буття.

     Ми мусимо усвідомити наш святий обов’язок перед історією і сучасністю, перед минулим та майбутнім. Український народ завжди буде берегти духовне багатство, примножувати його. Молоде покоління має усвідомити, яку духовну естафету передасть нащадкам, які духовні цінності створить.

     Об’єкт дослідження – пам’ятки духовної культури. Серед базових цінностей за об'єкт дослідження взято національну державність, християнську віру і рідну мову. Вибір даних ціннісних пріоритетів продиктований їх роллю в національному та духовному відродженні України. Розкривається роль християнських цінностей у духовному житті українського народу, їх значення в національному відродженні.

     Предмет дослідження – духовні пам’ятки села Хрестителеве. 

     Мета експедиції – вивчити духовну спадщину села, зібрати та зберегти якомога більше відомостей про духовні пам’ятки Батьківщини, проаналізувати і усвідомити значення релігійної історії для сьогодення .

     Звдання експедиції:

  1. Залучення дітей до вивчення духовної історії рідного краю та дослідницької діяльності.
  2. Формування в учнів активної громадської позиції.
  3. Розкриття творчих здібностей учнів.
  4. Формування умов для оволодіння дітьми практичними навичками пошукової роботи.
  5. Виховання почуття патріотизму та відповідальності за збереження духовних святинь рідного краю.
  6. Зустрічі з відомими діячами села, документування їх спогадів.

     Цільова аудиторія – учні загальноосвітніх навчальних закладів.

     Духовне багатство – це все найбільш важливе і цінне, що людство створило за довгу історію свого існування, результати духовної діяльності людини.

     Під час експедиції учасники зуміли визначити цінності, які відіграють ключову роль у визначенні релігійної спадщини, духовного багатства народу. 

 

План роботи

 

 

ЩО ЗАПЛАНОВАНО

 

ТЕРМІН ВИКОНАННЯ

 

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ

1

Ознайомлення з положенням про Всеукраїнську краєзнавчу експедицію учнівської молоді «Моя Батьківщина - Україна»

І семестр 2016-2017 н.р.

Вибір напрямку роботи «Духовна спадщина мого народу»

2

Формування мети та завдань проекту, створення плану роботи.

Жовтень 2016

План роботи

3

Збір матеріалів про село та церкву (робота в музеї школи, робота з інтернет-ресурсами )

Жовтень 2016

Статті з районних газет

4

Зустріч із колишньою головою профспілкового комітету СТОВ «Світанок» Чорногор Надією Луківною

Жовтень 2016

Інтерв’ю, збір фотоматеріалів.

5

Друк та передача готової роботи

 

 

До 1.11. 2016

Оформлена робота в друкованому вигляді та на електронному носії.

Розділ І

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.

О. Довженко

 

 

Куди б не манила мене доля,

Я повернуся до свого села,

До тієї хати білої край поля,

Де ніжним цвітом вишня зацвіла.

Н.В Галенко.вчитель української мови Хрестителівського НВК

  1. Походження назви села Хрестителеве.

     У віддаленій частині Черкаської області лівобережної України, серед безкраїх та родючих степів Чорнобаївщини, розкинулося мальовниче село Хрестителеве.

     В далекому 18 столітті селом протікала повноводна річка. Зі слів старожилів, по ній навіть  ходили торгові баржі. Це також було улюблене місце для рибалок з найближчих околиць. Вздовж берегів росли густі лози. Тому село на мальовничих берегах отримало назву Лозове. В той час землі належали Горошинській сотні Лубенського полку.

       В 1764 році село належало до Кропивнянської сотні Переяславського полку. Землі належали поміщику Неплюю. Село стало називатись Довга. Ця назва пішла, очевидно, від того, що в північно-західній його частині була довга могила. Біля неї була контора поміщика. Сам поміщик не жив тут, сюди лише приїздив прогулятись, ознайомитись, як ідуть справи, влаштувати гучні бенкети.   

     Свою побожну назву село носить із кінця 18 століття. У 1772 році на найвищому пагорбі над річкою збудували велику дерев’яну церкву. Храм освятили, і він отримала назву Різдва Святого Іоанна Хрестителя. На свята гучно дзвеніли дзвони, і з усіх окраїн  люди йшли до Божого храму. А коли прочан запитували, куди ті йдуть, люди говорили: «На Хрестителя». Звідси і пішла сучасна назва села Хрестителеве.

  1. Історія села часів колективізації та Другої Світової Війни.

     Рух за колективізацію на селі почався в 1928 році. Першою була організована комуна «Комінтерн», де головою був обраний Замана Іван Кирилович. Комуна була розміщена на хуторі куркуля Зіненка, якого було розкуркулено і вислано. Крім комуни було створено ряд товариств по спільному обробітку землі:  «Нова громада» по вулиці Латька і Шудурівщина, «Зелений клин» у  центрі села, «Хлібороб» на Гарнагівщині, «Перемога» по вулиці Козаччина.

     На основі товариств стали утворюватись колгоспи. Перший колгосп «Пролетарський степ» організувався на території нинішньої першої бригади, головою обрано Карпенка Михайла.

     У 1930 році був організований четвертий колгосп «13-річчя Жовтня»  на березі річки в напрямку села Мохнач. Туди переселилась частина населення в 1925 році. По рішенню сходу села колгосп назвали «Нова Січ».  Пізніше цей колгосп як зразкове господарство був переселений у Киргизьку РСР для надання допомоги у піднесенні сільського господарства.

     У червні 1941 року фашистська Німеччина почала війну проти СРСР. Легенда радянської армії, Силін Л. А., в часи боїв у Оржицькому напрямку одержав дозвіл у німців організувати госпіталь для ранених у селі Хрестителеве. Тому були врятовані сотні фронтовиків, які боролись з ворогом.  Оскільки у селі містилась комендатура і жандармерія, госпіталь перенесли у Вереміївку, в двохповерхову пусту школу.

     Окупація тривала понад 700 днів. Хрестителівці, як і весь радянський народ, стали на шлях боротьби з ворогом. У роки війни фашисти грабували людей, руйнували і палили будинки, школи.  Та знайшовся справжній герой, який віддано захищав малу Батьківщину. Борис Якович Скитиба, командир телефонно-кабельного взводу, у вересні 1943 року здійснив справжній подвиг. Отримав завдання прокласти кабельну лінію через Дніпро. Під ворожим обстрілом, у  холодній воді, маневруючи серед вибухаючих снарядів, Борису Яковичу вдалося добратися західного берега та установити телефонний зв'язок.

     За успішне форсування Дніпра, за забезпечення чіткого і безперебійного зв’язку в боях за плацдарм на правому березі Дніпра Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 року Скитибі Борису Яковичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

     У вересні 1943 року визволення села люди зустріли з радістю. Однак 359 Хрестителівців не повернулися з війни. Пам'ять про них свято бережуть земляки. В центрі села побудовано Обеліск слави в честь загиблих односельців.

 

 

Понад трасою, обабіч дороги,

Розляглось мальовниче село.

Відганяє біди й тривоги,

Зігріває серце воно.

Н.В. Шуть поетеса с. Хрестителеве

  1. Сучасне життя села.

    Село Хрестителеве -  центр сільської ради, якій підпорядковується село Мар’янівка.  Місцеве самоврядування здійснює Хрестителівська сільська рада, яку очолює Бурган Інна Анатоліївна. На балансі сільської ради знаходиться бібліотека та амбулаторія сімейної медицини. Сільській раді підпорядковано 5109 га землі, в тому числі 4445 га сільськогосподарських угідь. В селі 557 дворів.

     На території села знаходиться братська могила воїнів, що загинули під час визволення села, а також Обеліск слави землякам, які полягли в роки Другої Світової Війни.

     Хрестителеве – це батьківщина багатьох відомих поетів, політичних діячів, спортсменів та артистів.

     Сударик Олександр Миколайович.

     Майстер спорту з гирьового спорту, багаторазовий чемпіон Черкаської області та України, переможець та призер Міжнародних змагань, триразовий чемпіон світу (Білорусь, Бобруйськ 2009, Італія, Мілан 2010, Греція, Афіни 2011), член збірної України з гирьового спорту серед ветеранів.

     Васильченко Микола Семенович.

     Заслужений працівник сільського господарства України (11.1995). Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ (11.2001), ІІ (11.2002), І (11.2009) ступенів. Герой України (з врученням ордена Держави, 12.11.2003 – за видатний особистий внесок в організацію та забезпечення одержання високих показників з виробництва сільськогосподарської продукції, багаторічну самовіддану працю).

     Володимир Григорович Рутківський.

     Український поет, прозаїк, дитячий письменник, журналіст. Митець відомий такими творами: повісті «Аннушка», «Гості на мітлі», «Бухтик з тихого затону», «Канікули у Воронівці», «Намети над річкою», «Слуга баби-Яги»; повість-легенда «Сторожова застава», книга нарисів «Земля майстрів», п'єса- казка «Прибульці»; історичний роман «Сині Води», книга про німецьку окупацію під час Другої світової війни «Потерчата». Широке визнання в незалежній Україні Рутківському принесла пригодницька трилогія про джур, видана видавництвом Абабагаламага: «Джури козака Швайки» (2007), «Джури-характерники» (2009), «Джури і підводний човен» (2010). У 2011 році Володимир Рутківський став лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за двотомний історичний роман «Сині Води». 9 лютого 2012 року було оголошено список переможців Шевченківської премії 2012. Володимир Рутківський переміг у номінації «література» за історичну трилогію для дітей «Джури» («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен», 2007—2010 рр.).

     Відоме село Хрестителеве і богатирями - спортсменами, які майже щороку приносять перемоги в змаганнях за найспортивніше село. У 2015 році всьоме вибороли  перемогу, завдяки відданості, мужності і витримці, якою славляться наші земляки.

     25-27 вересня в смт. Немішаєво Бородянського району Київської області відбулись фінальні спортивні змагання на краще спортивне село України.
Село Хрестителеве Чорнобаївського району Черкаської області, яке було визнано найспортивнішим селом Черкащини у 2015 році, посіло ІІІ місце у фіналі змагань на краще спортивне село України «Краще село України – 2015».

    

  

Розділ 2.

Церква – серце народу.

 

2.1.    Тяжкі часи для  Іоанно-Хрестителівської церкви.

     З давніх часів  жителі села були глибоко віруючими людьми. На свята сім’ї збирались разом, співали пісень, читали молитви.

    У 1772 році на найвищому місці в центрі села побудували церкву за кошти поміщика Неплюя та прихожан. Церква називалась «Иоанно Предтеченская».  Церкві належали землі, що оброблялися прихожанами.

     Перша задокументована згадка про церкву в селі Хрестителеве з’явилася в кліровій книжці Полтавської Єпархії 1902 року.

 

     Местечка Крестителева Рождество-Иоанно-Предтеченская церковь, деревянная, с такою же колокольнею, холодная, построена в 1898 г.; церковная сторожка — каменная; церковная библиотека; в приходе женская школа грамоты и одноклассное земское училище; церковно-приходское попечительство; два дома для квартир причта; земли ружной 34 дес. 260 кв. саж., в том числе 2060 кв. саж. усадебной; жалованья в год священнику 160 руб., псаломщикам 1-му 36 руб., 2-му 30 руб.; церковь от Консистории в 160 верстах.

     Приписная к сей церкви Кладбищенская Архистратиго-Михайловская церковь; богослужения в ней не совершаются, так как она закрыта.

     Прихожан 1372 д. м. п. и 1438 д. ж. п.

     Священник Павел Михайлов Падалка — в сане священника 1882 г, скуфья 1896 г.

     Псаломщики: Иоанн Алексиев Юхновский — в должности 1862 г. и           Аристарх Павлов Бутенко — в должности 1858 г.

     Церковный староста крестьянин собственник Адам Василиев Романенко.

 

 

     Падалка Павло, священик,  мав 50 десятин землі, при чому кращої, на березі річки.

     Після встановлення радянської влади в селі посилилась атеїстична пропаганда. Активними пропагандистами-атеїстами були завідуючий школою Ковальов Олександр, учитель історії Свічаров Борис Тимофійович, учитель математики й фізики Скитиба Петро Ількович, комуністи та комсомольці. По рішенню сходу села в 1929 році церква була закрита, розібрана, а матеріали були використані для будівництва колгоспів Богодухівської МТС.

     На місці зруйнованої церкви віруючі селяни залишили дерев’яний хрест і величезний камінь на згадку про духовне минуле. Але пізніше можновладцями хрест було спиляно, а камінь вивезено за територію села.

     Незважаючи на атеїстичні настрої, які нав’язувала радянська влада, в селі люди продовжували духовне життя. Обов’язково відзначали великі церковні свята: Різдво, Паску, Трійцю. Люди, маючи в серці віру та добро, в найскрутніші часи допомагали односельцям їжею, одягом, прихистком. Селяни вірили, що добрі справи, особливо в свята, вертаються у стократ.

    

2.2. Шляхи відродження духовності в селі.

     22 березня 2003 року зборами віруючої громади села Хрестителеве було створено і затверджено релігійну громаду Різдва Святого Іоанна Хрестителя.

     25 травня 2003 року Черкаською державною обласною адміністрацією затверджено статус релігійної громади.    

      7 липня 2013 року у Хрестителевому відбулася подія, яка на все життя запам’ятається мешканцям цього села. У центрі населеного пункту відкрили православну церкву Московського патріархату. Щоправда, знаходилась вона в пристосованому приміщенні (колишній господарський магазин). Але громада приклала неабияких зусиль в обладнанні духовного закладу, причому в досить короткий період часу. До церкви люди принесли ікони, образи, рушники, доріжки та інше обладнання. Цей день у селі Хрестителеве вважається храмовим.

     На відкриття зійшлося майже все село. Освячення й відкриття церкви на честь Святого Предтечі Спасового Іоанна здійснив благочинний Чорнобаївського району архімандрит Іоанн у співслужінні духовенства Чорнобаївського району.

     Директор СТОВ « Світанок» В.К. Іщенко говорив тоді на відкритті, що сама назва села вимагає, щоб  у ньому була церква. Чимало теплих слів сказав він усім, хто не пошкодував нічого для створення цього закладу духовності. Присутні зі схваленням сприйняли його повідомлення, що восени того ж року силами господарства буде закладено фундамент новому Храму, котрий стане окрасою всього села.

     Першим настоятелем церкви був призначений Іоанн Марінін.

2.3. Новозбудована церква Різдва Святого Іоанна Хрестителя.

     28 грудня 2003 року було поставлено хрест і освячено місце під будівництво нової церкви.

     19 вересня 2004 року  на Чудо архістратига Михаіла відбулося богослужіння з приводу закладки першого каменя на будівництва церкви Святого Іоанна Хрестителя благочинним Чорнобаївського району архімандритом Іоанном Вахнюком. 

     Щоб відтворити історичний образ колишньої церкви, за основу взяли проект церкви с. Рогозів Київської області. Будівництво  вели за рахунок місцевого господарства СТОВ «Світанок» (директор Іщенко В.К). Будівельні роботи проводили будівельники із Закарпаття: Гангур Василь Миколайович, Гангур Іван Васильович, Гангур Микола Васильович, Вовканець Петро Юрійович, Болош Іван Степанович, Ріжко Микола Васильович. Завершили будівництво церкви в 2008 році.  Роботи проводились під керівництвом інженера-будівельника Соломки Івана Івановича.  Покрівельні роботи та встановлення куполів проводили Соломон Іванович Молнар і Володимир Соломонович Молнар в липні 2006 року. Розпис в церкві здійснили в 2009-2010-х роках. Влітку 2010 року збудували дзвіницю і встановили дзвони, які придбали в західіній Україні. В цьому році обладнали клірос для святкового піснеспіву. Пізніше для церкви було придбано коштовне Євангеліє та ікону Почаївської Божої Матері. Також за кошти господарства придбали  шафу, престол, чаші та інше необхідне начиння для хрестин, вінчань та інших обрядів.  

     На відкриття й освячення церкви 14 вересня в Хрестителеве прибув архієпископ Черкаський і Канівський Софроній , священики з навколишніх сіл, віруючі християни з багатьох сіл Черкащини й сусідньої Полтавщини. Людей зібралось стільки, що новозведенний храм не зміг умістити всіх, тож богослужіння, яке проводив владика Софроній зі священослужителями, транслювалось через гучномовці та відкриті двері й на прилеглу територію, обнесену мозаїчним парканом, дбайливо впорядковану та доглянуту.

    Після урочистостей відбулось традиційне вручення короваїв, привселюдне вшанування почесних гостей, ініціатора, творців і будівничих величної споруди. Іщенка В. К урочисто нагородили Орденом  Української Православної Церкви Рівноапостольного Князя Володимира ІІ ступеня.

     В.К.Іщенко з владикою Софронієм посадили біля церкви дві райські яблуньки. А в далекому майбутньому неподалік планується закласти ще й дендропарк, який органічно впишеться в краєвид центральної частини села Хрестителеве, при під’їзді до якого здалеку видно куполи Божого храму, зведеного на віки.

     Зараз править служби в храмі отець Михаїл Лотиш. Багато людей  ходить до церкви на свята та щонеділі. Відроджуються звичаї хрещення дітей, вінчання, сповідання.

     Читаючи Святе Письмо, розуміємо, що кожна людина для Бога має велике значення. «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, – ви Мені зробили»(Мт 25,40). Яким бурхливим не було б сьогодні наше життя, прислухаймося до голосу Господнього, який поселяє спокій у серцях, укріплює віру, дарує надію та впевненість у завтрішньому дні.

 

В похмуру і в сонячну днину,

На серце туга чи радість лягла.

До церкви ідуть родиною

Щоб молитва допомогла.

В.М. Галенко заступник директора з виховної роботи

2.4. Духовне сьогодення. Церква в житті громади.

     Життя будь-якої громади нерозривно пов’язане з духовним життям та історією церкви. Традиції православної духовності завжди були запорукою збереження національної ідентичності та творення сучасної свідомості українців.

     Які ж права має церква? Церква, як і держава, мають низку спільних інтересів у соціальній і культурній сферах (наприклад, захист родини, громадянського миру та громадянської безпеки, подолання злочинності та наркоманії), які можуть узгоджувати між собою.

     Держава не бере на себе релігійне виховання громадян. Але це не означає, що у навчально-виховному процесі не можуть бути елементи релігійної освіти учнів і студентів. За рішенням ради навчального закладу, священослужителі можуть брати участь у навчально-виховному процесі, сприяти інтелектуальному і культурному розвитку молоді. Тому дуже часто загальноосвітні школи запрошують священиків на уроки, тематичні класні години, на свята для духовного збагачення учнів. 

     Говорячи про роль віри, релігії та церкви в житті українського народу і українців, можна відзначити, що ця роль залишається досить великою. Серед представників нашого народу багато по-справжньому релігійних людей, які виконують Божі заповіді та відвідують церкву. Водночас чимало й громадян, для яких на першому місці знаходяться не заповіді і церква, а саме віра сама по собі. Ці люди не завжди виконують православні приписи, і лише зрідка відвідують церкву, але в той же час вони дійсно вірять у Творця.

          

Висновки

     В сучасному світі відбувається переосмислення й нове сприйняття основних людських цінностей, які є основою прав і свобод людини, її духовного суверенітету. До таких належать свобода релігії й віросповідання, що перебуває у взаємозв’язку зі світоглядними основами буття людини і є природним невідчужуваним правом кожної людини на вільний, узгоджений із власною совістю вибір духовних цінностей і світогляду.

     В українській традиції, що слугувала духовною основою виховання, завжди було прийнято дотримуватися релігійних засад і в побуті: з молитвою наші предки лягали спати і вставали вранці, вирушали в дорогу, споживали їжу, розпочинали польові роботи, виганяли на випас худобу навесні тощо. Свою працю на землі український селянин уважав службою Богові. З іконою Божої Матері воїни йшли в бій і перемагали.

     Проаналізувавши історію розвитку релігійної ситуації в Україні, зауважено, що за часи тоталітарного режиму серед населення насаджувалися атеїстичні погляди, і молоде покоління виховувалося безбожним. Встановлено, що духовне відродження української нації розпочалося з моменту проголошення незалежності України та характеризувалося збільшенням релігійних громад. Взято до уваги складний період відновлення духовенства в селі.

     Встановлено, що відновлена релігійна пам’ятка в селі Хрестителеве посідає вагоме місце в житті селян, а саме духовно збагачує та відроджує сімейні та моральні цінності. 

 

  

Використана література.

  1. Академічне релігієзнавство. Підручник. За науковою редакцією професора А. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. – 862 с.  
  2. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" (центральні газети України від 4 червня 1991р., журнал "Людина і світ" , № 7, 1991р.).
  3. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. – К.: Наукова думка, 2004. – 560 с.
  4.  Засвітилась ще одна лампада// Світлий Шлях. – 2003. - №68. – С.2.
  5. Недільного ранку в Хрестителевому відкрито церкву Різдва Святого Іоанна Хрестителя // Світлий Шлях. – 2008. - №71. – С.1.
  6. Архіпастирський візит Владики Софронія до Чорнобаївського благочиння [Електронний ресурс] // Черкаська єпархія українська православна церква: офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ, 2012 -.- Режим доступу: http://www.cherkasy-orthodox.com.ua, вільний.

Додатки

Додаток А.

Вірші жителів села Хрестителеве.

БОЖИЙ ХРАМ

В похмуру і в сонячну днину,

На серце туга чи радість лягла,

До церкви ідуть родиною,

Щоб молитва допомогла.

 

В святім храмі незгоди забудеш,

Віра в краще майбутнє прийде.

З молитвою в серці незгоди здолаєш.

Бог прощення тобі принесе.

 

В храмі знайдеш поміч і розраду.

Молитва до Всевишнього лунає.

В найтяжчий час отримаєш пораду,

Хай тільки віра в серці не згасає.

 

В.М. Галенко заступник директора з виховної роботи Хрестителівського НВК

 

 

Ніби на долоні село наше рідне.

В центрі зупинись – зачаруєшся вмить.

Зліва – золотий купол Божого Храму,

Справа – храм науки, що вчитись велить.

Для здоров’я, духовності, краси

Знання цього храму у світ принеси.

Все тут вдається  з води і роси,

Двері відкриваєш у світ краси.

 

Творчі роботи  вчителя музики Опадько Л.І. та Шуть Н.В.

 

МОЄ СЕЛО

Куди б не манила мене доля,

Я повернуся до свого села,

До тієї хати білої край поля,

Де ніжним цвітом вишня зацвіла.

 

Весна прийде чи осінь знов настане,

Десь радісні хвилини, десь жалі…

Твоя печаль в душі моєю стане.

Село моє - найкраще на землі!

Н.В Галенко.вчитель української мови Хрестителівського НВК

 

 

МОЄ РІДНЕ СЕЛО

Понад трасою, обабіч дороги,

Розляглось мальовниче село.

Відганяє біди й тривоги,

Зігріває серце воно.

 

Помережані тихі вулиці,

Спориші кругом у дворі.

І красується, і милується

Диво – церквиця на горі.

 

В хатах вікна завжди посміхаються,

Із дворів сади біжать, аж на шлях.

Верба в ставі наполоскалася,

Мов та дівчина у вінку,

Всіх запрошує до берізоньок

Відпочити у холодку.

Н.В. Шуть поетеса с. Хрестителеве

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Лютий 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829