Головна » 2017»Березень»27 » Кампанія з питань пропаганди та збереження психічного здоровя.
21:19
Кампанія з питань пропаганди та збереження психічного здоровя.
„Збереження психічного здоров’я учня та педагога "
І. Психічне здоров'я, його складові:
А) Сучасні підходи до інтерпретації поняття психічне здоров'я.
Б) Єдність психічного, духовного та соціального
В) Методи саморегуляції та можливість їх використання у роботі
педагога.
Література:
Костюк В.Н. "Психічний розвиток та навчально-виховний процес.
К 1991 р.
Виготський Л.С. Проблеми загальної психології. Т1. Вибране.
"Личность, ее рост." Собрание работ Адлера, Мида, Кули.
Максименко С.Г. "Психічне здоров'я школяра"Практична
психологія та соціальна робота" 2002 р. №
Маноха В.К. "Психическое здоровье ребенка" Психологический
журнал. 1998 №4,5.
Рудестам "Групова психотерапія".
В.Осніцкий "Саморегуляція діяльності школяра". К.1996
Свядощ К. "Психічна саморегуляція".К.1996
Поняття психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації людини,
її бажання, амбіції, здібності, ідеали , почуття і свідомість.
Психічне здоров'я можна визначити як комфортність особистості
у соціумі.
Психічне здоров'я- відсутність вад особистого розвитку.
Психічне здоров'я - здатність протидіяти стресу.
Ступені психічного здоров'я лежать в таких сферах, як
Відношення до себе
Відношення до інших
Відношення до потреб життя
Психічне здоров'я людини пов'язане з її стійкості щодо стресу
та деструкцій у поведінці.
Набір характеристик здорової особистості:
1. Свідомий контроль свого життя.
2. Усвідомлене виконання своїх соціальних ролей.
3. Здатність протидіяти стресу.
Психічне здоров'я учнів та педагога охоплює крім цього такі
характеристики, як здатність сприймати і аналізувати інформацію,
здатність до організації навчальної діяльності та самоорганізації
з урахуванням норм навантаження та власного психічного стану.
Ознаками психічного здоров'я учня є
- адаптованість дитини до умов шкільного навчання,
- полінезалежність,
- прийнятість у групі,
- низька тривожність,
- відсутність вираженої акцентуації,
- емоційна стабільність,
- здатність сортувати інформацію.
Існують внутрішні і зовнішні чинники психічного здоров'я.
Внутрішні чинники є самодетерміновані, вплив на них може бути
лише опосередкований.
Зовнішні чинники психічного здоров'я учня напряму залежать від
дотримання психологічних норм організації навчання.
Психічне здоров'я педагога - запорука психологічного комфорту
дитини.
Збереження психічного здоров'я учня та вчителя є безперервний
профілактичний процес, який передбачає своєчасне попередження
психоемоційного перенавантаження. Для цього необхідний набір
технік чи прийомів, які дозволяють володіти собою в критичних
ситуаціях, вміння звільнятись від негативних емоцій. Одним з
шляхів збереження психічного здоров'я є саморегуляція- свідоме
bnk|nbe управління психічними процесами, це один з шляхів
самовдосконалення, розкриття можливостей індивідуальних резервів
організму. Саморегуляція, як справжній і (в ідеалі) пріоритетний
механізм регулятивної функції психіки, є практичне вираження
самосвідомості й самооцінки. Саморегуляція - це латентний
(неявний) механізм регуляції людської поведінки й діяльності, він
відкрито не існує у культурних стереотипах, але проявляється в
екзистенціальному досвіді особистості.
Один з домінуючих механізмів впливу на психічне здоров'я - це
вплив суспільної думки на індивідуальну свідомість. Вона
характеризується наївною "природною установкою" повсякденної
свідомості на те, що для всіх людей соціум є сталим (зрозуміло, у
поняття соціуму - включається люди з їхніми несталими соціальними
зв'язками.) Найчастіше люди вишукують засоби саморегуляції тоді,
коли психічне здоров'я перейшло в категорію психічного нездоров'я.
Причиною тому - нерефлексивне, некритичне відношення повсякденної
свідомості до інформаційного потоку, до маніпуляцій. Але з
розвитком духовності людини оцінка вчинків через суспільну думку
змінюється: вона стає усе більше тонкою, неявною, нюансованою.
Збагачення духовного досвіду особистості педагога розширює
потенціал його психічного здоров'я. Але соціальне середовище, яке
знаходиться поза межами нашого впливу, може провокувати ситуації,
які посилюють напругу. Психічна перенапруга при психічній
пасивності, хронічні розумові перенавантаження викликають
розлади психічного здоров'я.
Якщо тривалість і сила психічних подразників виходить за
рівень нормальних, то саморегуляція діяльності організму може бути
порушена на біохімічному, фізичному, психічному рівні і в
подальшому потребує тривалого профілактичного впливу.
Існують індивідуальні та групові
методи саморегуляції.
Індивідуальні
Групові
Вимагають практики або спостережень фахівця, людина робить вправи, в потрібний і зручний для неї час.
Інтенсивні, дають ефективне навчання. Знімають комплекс неповноцінності.
Завжди головним питанням в роботі є мета саморегуляції
емоційно-вольової сфери - запорука нормального функціонування,
формування відповідальності за свої емоції.
Всі техніки саморегуляції обов'язково мають таку етапність:
1. Одержання нової інформації про себе, емоційну сферу.
2. Переосмислення уявлень про свої емоції.
3. Побудова нового типу емоційних реакцій.
4. Закріплення позитивного досвіду емоційного реагування.
При саморегуляції важливо оцінювати свій стан (рефлексія).
Релаксаційні комплекси, які дають можливість конструктивної
роботи над напругою. Зразки декількох мисленнєвих вправ,
оволодіння якими дає педагогу уяву про свідоме релаксування, а
також дає змогу самостійно розширювати особистий арсенал
саморегуляційних засобів
(техніки Рейнуотер Дж.)
1. Внутрішній огляд.
Сядьте зручно, зробіть декілька глибоких вдихів та видихів.
Спробуйте перекрутити свій день на плівку навпаки. Згадувати
необхідно без емоцій, ніби зі сторони. Пригадайте, що ви говорили
та думали. Не дозволяйте починати собі говорити "якщо б не я...".
Якщо вам важко пригадувати без емоцій, спробуйте уявити свій день
як день іншої людини, яку ви сприймаєте такою, яка вона є.
2. Мої бажання.
Перерахуйте на папері свої бажання, запишіть всі, що прийдуть
вам у голову. Коли у вашому списку набереться 20 пунктів, виберіть
5-6 тих, які на вашу думку є головними. На чистому листку паперу
намалюйте два кола, одне всередині іншого. Розмістіть всередині
кола ці бажання, зобразивши їх схематично. Подумайте, яка частина
вашого я прагне до цього - педагог, син, донька, матір...
3. Абсолютне здоров'я.
Сядьте зручно, на протязі декількох хвилин відчуйте повне
розслаблення.
Спробуйте пригадати моменти свого життя, коли ви відчували
себе дуже щасливою людиною. Виберіть один з них і спробуйте
оживити його. Все ваше тіло відчуває повне благополуччя, свідомо
направте відчуття його благополуччя у ті частини тіла, з якими у
вас трапляються негаразди. Насолоджуйтесь відчуттям повного
комфорту. Уявіть, що ви будете його відчувати завжди.
3. Актуалізація своїх можливостей.
Розділіть аркуш на дві частини. В одній запишіть те, що
викликає у вас напругу, в іншій - позитиві емоції. Зробіть
ретельний огляд того, що спонукає до позитивних емоцій. Виділіть
ті, які залежать від вас, подумайте, чи реальні вони, чи можете ви
самі регулювати ці обставини. Проаналізуйте, які зусилля ви
докладати до того, щоб зберегти відновити свої позитивні емоції.
Вони входять в число ваших актуальних можливостей.
Існує безліч прийомів, які на перший погляд здаються
малозначимими, але вони акумулюють саморегулюючі функції
організму. Іноді досить того, що людина усвідомлює всоє дихання,
емоції, момент існування.
Наприклад, у гештальттерапії є чудова вправа для кожного ранку
- "Шнурки". Вона заключається у тому, що зранку необхідно
сконцентрувати себе на моменті, який ви зробили автоматично,
пригадати його й наступного разу вловити цей момент свого життя. А
почати можна з найпростішого - чи пам'ятаєте ви як зав'язували
шнурки...
(Деякі елементи такої роботи запропоновані у
// Пр. Ш ісоціальна робота. 2000, №7,8,9.)